Автобіографія Бенджаміна Франкліна

Потім сімнадцятирічний утікач прибуває до Філадельфії ні з чим, іде вгору Маркет-стріт із пухкою булкою під кожною пахвою і третьою в роті й проходить, кумедний до безглуздя, повз самі двері жінки, з якою колись одружиться. Звідси книжка простежує сходження друкаря — невдалу подорож до Лондона на порожні обіцянки губернатора, роботу за верстатами і, вже вдома, заснування клубу, крамниці та першої публічної бібліотеки за передплатою в Північній Америці.

Голос протягом усієї оповіді іронічний і практичний, він визнає свої вади, водночас наполовину їх виправдовуючи. Автор зауважує, що дуже зручно бути мислячою істотою, адже це дає змогу знайти виправдання майже всьому, що заманеться зробити, а тоді доводить це, кинувши вегетаріанство тієї ж миті, щойно зі сковороди з’являється свіжа тріска. План морального вдосконалення, який він веде в невеличкій книжечці як сітку з чорних цяток під суворими заголовками, стикається з приємною спокусою плямистої сокири. Допитливість переливається геть в усе — гаманець з азбесту, що не горить, лампа, яка витягує дим, ключ на мотузці.

Франклін дозволяє побачити себе таким, яким є: розгубленим, обхитрованим, монета за монетою пом’якшеним усупереч власним намірам. А дитяче прислів’я про людину, що стоятиме перед королями, чекає, щоб на нього відповіло саме життя — людина, яка створила себе сама, відверто показує, як саме це сталося.